-ai%20(1).png)
17-й Одеський міжнародний кінофестиваль, який пройде в Києві з 27 серпня по 4 вересня, представить ретроспективу фільмів режисера Сергія Буковського.
Ретроспектива охоплює понад три десятиліття творчості одного з найвизначніших українських документалістів. Фільми Сергія Буковського — це уважне дослідження історії через людські долі: від буднів радянської системи й замовчуваних трагедій ХХ століття до вглядання у портрети митців, інтелектуалів й людей, які у різні епохи несли в собі свободу і гідність.
За роки роботи в кіно Сергій Буковський сформував власну школу документального спостереження, що поєднує глибокий гуманізм, точність історичного погляду і особливу увагу до голосу окремої особистості. Його стрічки здобули міжнародне визнання і стали частиною української кінематографічної спадщини. Цьогоріч Сергій Буковський став лавреатом Премії за внесок у розвиток українського кінематографа X Національної кінопремії «Золота Дзиґа».
У хронологічній послідовності фестиваль пропонує пройти шлях автора від ранніх стрічок до найсвіжіших релізів:
«Завтра свято» (1987)
Перший документальний фільм режисера — тонке сатиричне спостереження за буднями Морозівської птахофабрики на Київщині. Попри семимісячну заборону релізу через звинувачення у «наклепі на радянську дійсність», стрічка стала одним із найпомітніших документальних фільмів періоду перебудови.
«Сон» (1989)
Тут Сергій Буковський вперше близько стикається з темою Голодомору через історію канівського краєзнавця Іщенка, який присвятив життя збереженню пам’яті про минуле. Стрічка починається словами з однойменної поеми Тараса Шевченка й розповідає про долю сіл над Дніпром, змінених радянським будівництвом каскаду гідроелектростанцій.
«Дах» (1989)
У монастирі XVI століття на Волині, що став притулком для літніх людей, людей із психічними розладами і колишніх ув’язнених, автор спостерігає за повільним плином життя. За зовнішньою простотою побутових сцен розкривається метафора радянської системи цінностей, де співіснують турбота і контроль.
«Назви своє імʼя » (2006)
Через 20 років після київської прем’єри стрічка знову повертається на великий екран. Дослідження людського виміру однієї з найтяжчих трагедій ХХ століття. В основі фільму – відеосвідчення тих, хто пережив Голокост в Україні, записані у 1994–1998 роках фондом, заснованим Стівеном Спілберґом, а також історії Праведників народів світу, які допомагали єврейським дітям і цілим родинам під час Другої світової.
«Живі» (2008)
Продовження заглиблення Сергія Буковського у тему Голодомору, де переплітаються дві сюжетні лінії: заглушений на десятиліття голос свідків сталінського штучного голоду – й щоденникові записи британського журналіста Ґарета Джоунза, зроблені під час поїздки Україною у березні 33-го. Через особисті свідчення тих, хто вижив, й історію журналіста, який намагався розповісти світові правду, фільм повертає пам’ять про трагедію, яку довго намагалися приховати.
«Україна. Точка відліку» (2011)
Три роки, які назавжди змінили політичну карту світу і визначили народження незалежної України. Через свідчення безпосередніх учасників подій – Леоніда Кравчука, Станіслава Шушкевича, Геннадія Бурбуліса, Джеймса Бейкера, Збіґнєва Бжезинського та українських інтелектуалів – Сергій Буковський відтворює історію 1989–1991 років, поєднуючи ексклюзивні інтерв'ю з рідкісною архівною хронікою.
«Головна роль» (2016)
Чесна й особиста історія про талант, свободу та жертовність, яку народжує любов. Фільм-портрет матері Сергія Буковського – кіноакторки Ніни Антонової, яка зіграла майже сто ролей, але справжню славу пережила лише раз. Через її історію режисер розмірковує про професію актора, плин часу, пам’ять і ціну життя, присвяченого кіно, а водночас намагається зрозуміти себе, трохи краще зрозумівши матір.
«В. Сильвестров» (2020)
Постать сучасного класика у зимових пейзажах лівого берега Києва. Стрічка про Валентина Сильвестрова – композитора, чия творчість пройшла шлях від авангарду 1960-х, відсунутого радянською епохою соцреалізму на маргінес, до музики, що здобула світове визнання. Не традиційна кінобіографія – споглядання і сповідь, авторський погляд на особистість митця у всій його химерності, незвичності та емоційній глибині.
«Іван і Марта» (2022)Історія великого кохання на тлі великої історії. Іван Дзюба — літературознавець, критик й один із головних голосів українського шістдесятництва, автор праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка стала символом інтелектуального спротиву. Крізь спогади Марти Дзюби Сергій Буковський створює ніжний портрет двох людей, які понад 60 років були разом у любові, творчості та боротьбі за українську культуру.
Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням: https://new.oiff.com.ua/choose-your-pass-2026