ЛІСАБОНСЬКА ІСТОРІЯ / LISBON STORY

Leonid Nefedovich
3 дні тому
Читати 3 хв

1994/95 / 104' / ігровий / Німеччина

Історія починається з листівки та загадкового послання: «Дорогий Філ. Я не можу продовжувати m.o.s.! S.O.S.! Приїжджай до Лісабона з усіма своїми речами a.s.a.p.! Міцно обіймаю, Фріц».

Хто є хто? І що означають всі ці абревіатури? S.O.S., звісно, зрозуміло, а a.s.a.p. лише підкреслює терміновість: приїжджай якомога швидше. Але m.o.s.? Лише той, хто раніше працював на знімальному майданчику, може знати, що цей вираз походить з перших років існування звукового кіно і, за легендою, Еріх фон Штрогейм, який хотів продовжити знімання без звуку, придумав термін «mit out sound» («без звуку»).

Незабаром стає зрозуміло: листівка походить від режисера Фрідріха Манро (Патрік Баухау), який просить свого друга Філіпа Вінтера (Рюдіґер Фоґлер) прийти йому на допомогу. Фрідріх самотужки знімає фільм у Лісабоні, а Вінтер працює звукорежисером. Він застряг: він хотів зняти фільм так, ніби всієї історії кіно не було. Один чоловік на вулиці, з камерою на кривошипній ручці, як Бастер Кітон у фільмі «Оператор». Тепер він сподівається, що мікрофон Вінтера зможе витягнути його знімки «з темряви» і просто врятувати всю його витівку.

РЕЖИСЕР - ВІМ ВЕНДЕРС

Біографія

Ернст Вільгельм «Вім» Вендерс (нар. 1945) став відомим на міжнародному рівні як один із піонерів світового кіно у 1970-х роках і вважається однією з найважливіших постатей у сучасному німецькому кінематографі. Окрім численних ігрових фільмів, відзначених багатьма призами, його творчий доробок як сценариста, режисера, продюсера, фотографа та оператора також охоплює велику кількість новаторських документальних фільмів, міжнародних фотовиставок, а також численних монографій, книжок про кіно та збірок прози. Він живе і працює в Берліні разом зі своєю дружиною Донатою Вендерс.

Вім Вендерс вивчав медицину та філософію, перш ніж переїхав до Парижа у 1966 році, щоб вивчати живопис. Хоча він нібито проходив стажування в студії графічного дизайнера і гравера Джонні Фрідлендера, він проводив свої дні та вечори у Французькій Сінематеці. Цей «експрес-курс з історії кіно» стане найважливішим етапом у його освіті, адже Вендерс невдовзі почне думати про кіно як про «продовження живопису іншими засобами».

Його режисерська кар'єра розпочалася 1967 року, коли Вендерс вступив до щойно заснованого Мюнхенського університету телебачення і кіно (HFF Munich). Паралельно з навчанням у HFF він також працював кінокритиком з 1967 по 1970 рік. На той час він уже зняв кілька короткометражних фільмів. По закінченню академії у 1971 році разом із п'ятнадцятьма іншими режисерами та авторами заснував Filmverlag der Autoren – кінодистриб'юторську компанію німецьких авторських фільмів, яка займалася виробництвом, управлінням правами та дистрибуцією власних незалежних стрічок.

Після завершення своєї дебютної повнометражної роботи закінчивши кіношколи «Страх воротаря перед пенальті» (1971) Вендерс перейшов до знімання трилогії роуд-муві «Аліса у містах» (1973), «Хибний крок» (1974) та «З плином часу» (1975), в якій головні герої намагаються примиритися зі своїм безкорінністю в післявоєнній Німеччині, а також з іншими проблемами. Його міжнародний прорив відбувся з фільмом «Американський друг» (1977). Відтоді Вендерс продовжує працювати як у Європі та США, так і в Латинській Америці та Азії. Він був відзначений численними нагородами на фестивалях по всьому світу, серед яких: Золота пальмова гілка Каннського фестивалю та кінопремія BAFTA за фільм «Париж, Техас» (1984); Приз за режисуру в Каннах за фільм «Крила бажання» («Небо над Берліном») (1987); Золотий лев Венеційського кінофестивалю за фільм «Стан речей» (1982); Срібний ведмідь за фільм «Готель за мільйон доларів» (2000) Берлінського міжнародного кінофестивалю. Його документальні фільми «Громадський клуб "Буена Віста"» (1999), «Піна» (2011) та «Сіль землі» (2014) були номіновані на премію «Оскар».

Вибрана фільмографія